Геотермальна енергія — це енергія, що отримується від природного тепла Землі з її глибинних шарів. Досягнути до цього джерела тепла можна за допомогою глибоких свердловин. Геотермічний градієнт у свердловині становить приблизно 1 °C на 36 метрів заглиблення. Це тепло доставляється на поверхню разом з парою або гарячою водою. Така теплова енергія може використовуватись як безпосередньо для обігрівання будинків, так і для виробництва електроенергії. Термальні регіони, що є багатими на доступну геотермальну енергію, зустрічаються у багатьох частинах світу. Геотерма́льна електроста́нція (геоТЕС) – електростанція, де геотермальна енергія (енергія глибинного тепла Землі) перетворюється на електричну.
ГеоТЕС можна розділити на три основні типи:
- Станції, які працюють на родовищах сухої пари.
- Станції з пароутворювачем, які працюють на родовищах гарячої води під тиском.
- Станції з бінарним циклом.
Геотермальні електростанції (геоТЕС) мають ряд особливостей, а саме: постійний надлишок енергоресурсів, що сприяє використанню повної встановленої потужності обладнання геоТЕС; відносно простий рівень автоматизації; наслідки можливих аварій обмежують широке використання; питомі капіталовкладення і собівартість електричної енергії в основному можуть бути нижчими, ніж на електростанціях, які використовують інші відновлювальні джерела енергії.
В Україні існують значні ресурси геотермальної енергії. Родовища геотермальних вод, придатних до промислового освоєння в Україні, розташовані в Закарпатській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях і в АР Крим. Найперспективнішими для використання геотермальних ресурсів є Карпатський регіон і Крим. Менше значимий потенціал геотермальних вод існує в Полтавській, Харківській, Сумській і Чернігівській областях. Річний технічний потенціал геотермальної енергії оцінюється як еквівалентний 12 млн т умовного палива, що забезпечує перспективність розвитку геотермальної енергетики в країні.