Сонячна вежа – сонячна електростанція так званого баштового типу з центральним приймачем. У цих електростанціях для перетворення в електроенергію сонячного світла використовується обертове поле відбивачів-геліостатів. Вони фокусують сонячне світло на центральний приймач, споруджений на верху вежі, який поглинає теплову енергію і приводить в дію турбогенератор. Кожне дзеркало управляється центральним комп’ютером, який орієнтує його поворот і нахил таким чином, щоб відбиті сонячні промені завжди були спрямовані на приймач. Циркулююча в приймачі рідина переносить тепло до теплоакумулятора у вигляді пари. Пар обертає турбіну генератора, який виробляє електроенергію, або безпосередньо використовується в промислових процесах. Температури на приймачі сягають від 538 до 1482 C.
Недоліком будь якої сонячної станції є падіння її видаваної потужності у разі появи хмар на небі, і повне припинення роботи у нічний час. Для вирішення цієї проблеми запропоновано використання в якості теплоносія не води, а солей з більшою теплоємністю. Розплавлена сонцем сіль концентрується в сховище, побудованого у вигляді великого термоса, і може використовуватися для перетворення води в пару ще тривалий час після того, як сонце сховається за горизонтом.
Сонячна вежа може використовуватися не тільки для безпосереднього перетворення тепла в електроенергію за допомогою турбін а також для виробництва цинку з оксиду цинку. (Оксид цинку утворюється при відпрацюванні терміну експлуатації більшості батарей). Оксид цинку в присутності деревного вугілля нагрівається в башті сонячними променями до температури 1200 °С. В результаті процесу виходить чистий цинк. Далі цинк можна використовувати для виготовлення батарей. Інший варіант його використання – помістити цинк у воду і в результаті хімічної реакції отримати водень і оксид цинку. Оксид цинку знову вирушає у сонячну вежу, а водень може використовуватися для роботи водневих двигунів в якості екологічно чистого палива.